Дати проведення: 27 жовтня – 3 листопада 2013 року

Місце: Київ, Україна

Країни учасниці: Україна, Білорусь, Молдова, Польща, Португалія, Бельгія, Вірменія

Тренінг “Більше, ніж друг” потряс мій розум великою кількістю інформації, несподіваними відкриттями і можливостями до самовираження. Тренінговий курс проводився в Києві 27 жовтня – 3 листопада 2013 року і був зосереджений на менторстві, як третій потужній силі, що впливає на поведінку людини, після сім’ї та стосунків у парі. Тема тренінгу, 20 учасників з України, Білорусії, Молдови, Польщі, Португалії, Бельгії, Вірменії, та організатори  («Донецький молодіжний дебатний центр») –  усе це не могло залишити мене байдужою.

Це був незвичайний тренінг, бо менторство, це одна з основних зв’язуючих ланок в процесі волонтерської служби. Згідно з Вікіпедією «менторство – це зв’язок, що знаходиться у постійному розвитку і в якому більш досвідчена людина допомагає менш досвідченій”. Але таке пояснення є занадто обмеженим. Роль ментора (вчитель; інструктор; мотиватор; людина, що відкриває в тобі нові можливості; радник; тренер) змінюється в залежності від потреб підопічного, не використовуючи усі свої об’яви одночасно. Чи хтось може бути ментором? Так, і вони навіть не здогадуються, що це роблять.

Під час цих дивовижних 7 днів ми ділилися не тільки попереднім досвідом, смішними (та не дуже смішними) історіями, методами роботи, життєвими позиціями, але й намагалися знайти відповіді на наступні питання: “Яка різниця між ментором і вчителем?”, “Яка роль ментора в організації?”, “Портрет ідеального ментора, чи існує він насправді?” і т. д.

Програма тренінгу була змістовною і цікавою, з великою кількістю вправ, творчих завдань (загрібання листя та рубання дров, наприклад). До неї теж входило  визначення терміну «EVS філософії», ролі ментора і його відношення до волонтера; зворотний зв’язок в якості подарунка; фасилітація як потужний моральний інструмент; значимість активного слухання і ставлення прямих відкритих питань; теорія зон; ядро квадранту; неформальна освіта … Іноді було важко привести усі думки до купи, але це нормальний елемент навчання і ми впоралися!

Неможливо розповісти усього, що було на тренінгу, але я хотіла би звернути увагу на фасилітацію, говорячи інакше – полегшення (фасилітація з французької “легкий”).

Фасилітація –  процес допомоги людині в відкриванні нового, навчанні і впровадженні змін.

Для мене фасилітація означає:

- створення простору для відкритого діалогу між людьми з різними поглядами, точками зору;

- підтримка груп/ спільнот у навчанні і пошуках рішень;

- процес, що дозволяє групі налагодити співпрацю.

Чому фасилітація?

- використовування потенціалу, знання та досвіду;

- зміст оснований на досвіді;

- процес розвивається завдяки активної взаємодії учасників (один з принципів EVS).

Також ми повинні пам’ятати, що бути хорошим фасилітатором це мистецтво. Фасилітатори – не джерело знань і, звичайно, не виконавці. Їх робота бути цікавими, не зацікавленими.

Як бачимо, ментор може бути хорошим фасилітатором. В його / її владі створити нові ситуації, щоб виявити що для волонтера є цікавим і чим він  хотів би займатися; зосередити увагу на маленьких кроках, які  допомагають його навчанню.

Це був неймовірний час, направлений в основному на самонавчання та особистий розвиток.

Підсумовуючи написане вище, я думаю, що ментор завжди повинен розвиватися, здобувати новий досвід, знання і вдосконалюватися, не забувати о повазі до свого волонтера як до громадянина світу, громадянина конкретної країни, бути еластичним в часі, бути другом, але вміти давати при необхідності об’єктивні рекомендації та поради.

Це величезна робота, але хто сказав, що ми шукаємо легких шляхів? Хороший ментор не скаже “Я навчу тебе бути таким як я», скоріше він скаже – ” Я допоможу тобі стати тим, ким ти хочеш бути”.

PS: Величезне спасибі моїй українській команді, ми були в більшості і я відчувала себе у безпеці :)