Мені хотілося побачити щось нове. Життя закордоном – це був новий виклик і нове випробування. А тим більше, коли стало трохи ясно в яку країну я імовірно поїду, то це стало ще більшим випробуванням, адже мені випала Німеччина, а німецькою мовою я до цього не володів зовсім. Тим більше, що у мене були дуже хороші перспективи кар’єри в Україні на той час. Було трохи важкувато відмовитися від усього і просто кинутися з головою у “прірву” – я обрав журавля в небі замість синиці в руках. І я жодного разу не пошкодував про це.

Німеччина.

1 жовтня 2012 – 30 вересня 2013

На момент рішення поїхати все ж таки на проект ЄВС я вже закінчив університет і 5 років працював на Телебаченні, як журналіст і ведучий, займався активно культурними проектами в місті. Тому мій проект в будь-якому випадку я хотів знайти пов’язаний з культурою, а ще краще з пресою. Я ніколи не сподівався, що знайду проект на телебаченні, тим більше без знання мови. Такий проект був в в Німеччині, тому не було жодних питань, куди їхати, якщо таки пройду! Якщо б такий проект був би в Іспанії, або Великобританії чи Ісландії, то питання б теж не стояло. Словом, щоб не перелічувати всіх країн Європи, я скажу одне, що обирав проект, а не країну.

Проект мій дуже вільний і демократичний. Хоча це німецьке телебачення, але тут панує свобода і дружність, не дивлячись на всі стереотипи, які мені намагалися нав’язати до цього. Саме тому цей проект може бути дуже різним. Керівництво розуміє, що без знання мови волонтера практично важко задіювати повністю до процесу. Тому моїм першим завданням було створити відеоролик моїх перших вражень про місто мовою, якою я володію добре. Ми переклали фільм німецькими субтитрами і вийшло зовсім навіть непогано і десь на пів години. Мене попросили зробити фільм російською, бо тут живе велика російська діаспора. Тому вийшло так, що цей фільм практично був ще й дуже зрозумілим для численної діаспори вихідців з усіх країн колишнього СРСР. Таким чином всі могли з першого місяця побачити, що я можу робити, а що ні. Отже, по цьому результату мене стали більше залучати до процесу виробництва каналу. Ми часто їздили на зйомки, будували знімальні майданчики практично скрізь в Магдебурзі і знімали купу передач. Я не дуже розумів, про що том говорилося у всіх тих ток шоу, але концентрувався на вказівках режисера в навушниках і намагався знімати добре. Таким чинов вчив і вчив німецьку. Можливо, німецька і зовсім не важка, але мені було важко її вивчити, бо в мене, певно, немає мовних схильностей. Але по ЄВС проекту це також сказати важко. Окрім моїх двох української та російської, я говорив польською, але тут з друзями поляками в мене був шанс у вільний від роботи час щоденно практикувати польську, що вона стала вже майже рідною. А напочатку усі волонтери між собою, та й ми з колегами говорили лише англійською, отже вдалося добряче підтягнутися і тут. Ну, і, оскільки передбачено мовний курс, почав вчити німецьку. Не скажу, що геть таки зовсім її вивчив, але зараз легше навіть говорити нею, ніж усіма тими іншими чотирма, бо просто звичка. Поза проектом ми багато подорожували і бачили багато різних міст і цікавих проектів, традицій та і всілякого іншого буденного, але незвичного. А саме в проекті я знімав якісь короткометражні фільми. Більшість були документальними на 30-40 хв, але зняв і перший ігровий. На сам кінець проекту я зная один документальний серіал у Берліні. Це було дуже цікаво. Але усе це не означає, що проект буде таким самим у тих, хто приїде після мене. Бо все залежить від людини. Практично можна самому пропонувати проекти і втілювати їх поміж усім іншим. Я знаю, що один з попередніх волонтерів робив лише офісну роботу, бо був не надто зацікавлений у телевізійному виробництві, а волонтерка до мене знімала дуже хороше кіно і вигравала всі можливі тут конкурси. Отже, мій проект і справді дуже гнучкий.

Я працював в цій сфері в Україні до цього цілих 5 років, як я й писав. Плюс я дуже хочу стати кінорежисером. Тому питання проекту стало само собою зрозумілим.

Я надіслав кілька – це так і є. Але я не пам’ятаю які і скільки. Всі вони були не надто важливі для мене і зрештою я не отримав звідти жодної відповіді. Просто мені сказали, що так буде краще для того, щоб точно реалізувати проект узагалі, якщо я вже налаштувався на такий рік. Я надсилав резюме на проекти в сфері культури в різних країнах. Не скажу, що дуже багато, бо мені розповідали, що інші надсилали просто тисячами ці заявки. Але я пам’ятаю лише один проект в Зальцбурзі, в якому я був дуже зацікавлений, але це було радіо і для мене це було б просто катастрофою, як я бачу тепер цю реальність, бо там не було б відео, а тільки голоси і мова, яку я не знаю так добре. Все ж таки для таких проектів мову треба напочатку знати хоча б трошки! Але той проект чогось закрили і перенесли на пів року. Але в цей час мене вже обрали на відкритий канал у Магдебург! Тому я був неодмінно щасливий цьому рішенню і написав усім листи, щоб вони не розглядали більше моєї кандидатури, бо я вже маю проект.

Я почув про такі проекти ще роки три чи чотири тому, тому можна сказати, що це тривало років 5. Але якщо процесуально говорити, то почав шукати проекти я десь наприкінці зими, подався і був відібраний навесні, а приїхав на проект восени. Ну, це, якщо я все чітко пам’ятаю.

Не знаю. Треба було трохи змінити свідомість свою. І мову вивчити. Часом це все виглядає трохи складнувато, але насправді нічого складного немає. Якщо щось складно треба просто почекати один два дні і все знову буде чудово)

Робіть це! Я не думаю, що ви пошкодуєте в будь-якому випадку. Але проекти бувають різними і бувають не надто відповідальні організації. Я не знаю. Так розповідали інші. Але якщо до всього ставитися філософськи ;-) то все буде чудово. Я не знаю. Якщо просто бути вдячним за все, то все буде добре.