Молодіжний обмін – круїз “Острови Ла-Маншу”
Час реалізації: 23.07.2014 – 03.08.2014
Місце проведення: Протока Ла-Манш
Країни-учасниці: Україна, Франція, Португалія, Росія, Угорщина.
Неймовірно цікава пригода спіткала мене цього літа. Раніше я б ніколи і не подумала, що мрії можуть бути так легко реалізовані, але французька організація «Cap a Cite» та, з українського боку, Донецький молодіжний дебатний центр довели мені протилежне. Мені пощастило стати учасником 12-денного молодіжного обміну-круїзу «Острови Ла-Маншу». Ця подорож не тільки «врятувала» мої канікули, насичуючи їх яскравими враженнями, а й стала моєю першою поїздкою за кордон, що робить її ще більш незабутньою. Чудові місця, нові знайомства, привітні люди – все це зіграло важливу роль в успіху цього проекту. Та все ж, потрібно детальніше розповісти, що саме мені сподобалось найбільше, а що навпаки, стало причиною деяких незручностей.
•Їжа
Смішно казати, та, мабуть, цей пункт сподобався мені найбільше. Я не могла навіть подумати, що годувати будуть так смачно. Приємно, що нікого не змушували готувати, а завжди вибирали волонтерів серед нас, охочих нагодувати відпочиваючих. Окрім триразового ситного харчування ми завжди могли перекусити, адже на такий випадок в холодильнику знаходились йогурти, банани і т.п. Це виявилось для мене несподіванкою, тому що я не могла звикнути до того, що ми можемо їсти скільки хочемо і коли хочемо. Хотілося їсти все, незважаючи на смакові примхи, настільки все було смачно.
•Дорога та транспорт
За весь час цієї чудової поїздки ми жодного разу не мали проблем з пересуванням. До місця нашого тимчасового проживання нас довезли комфортним автобусом, де можна було відпочити після довгої поїздки з рідної країни до Франції. Дуже приємно, що про нас турбувались на протязі всього часу – чи ми збиралися на пляж, чи на фестиваль, де нас зачарували народні танці французів, чи в порт – нам не доводилося думати про транспорт, адже про це піклувались організатори.
•Навчання
Збираючись в дорогу, я боялась, що нас будуть напружувати вивченням навігації та змусять вчитися керувати судном. Я була приємно здивована, адже навчання проходило в зовсім легкій, ігровій формі. Завдяки різноманітним іграм ми легко вивчили назви різних частин судна і дізналися, як з ними потрібно поводитися. Я з захватом вчилася зав’язувати морські вузли та піднімати вітрила – все це складало враження, ніби ми знаходимося в якомусь фільмі про моряків. Всього десять днів і ми вже могли по праву вважати себе морськими вовками.
•Знайомства
Іноземці виявилися дуже дружелюбними, вони з радістю спілкувалися з нами і радо вивчали деякі українські слова. Ми подружилися так сильно, що вже не був страшний ні мовний бар’єр, ні відстань в тисячі кілометрів між нашими домівками. Я зрозуміла, що підлітки з інших країн зовсім не відрізняються від наших – ті ж звички, ті ж проблеми, ті ж захоплення та радощі. Знайти спільну мову з самого початку допомогли розваги, влаштовані організаторами – граючись, ми запам’ятовували імена один одного. Єдиний мінус цих знайомств – тепер дуже важко терпіти розлуку з новими друзями, до яких так звик за цей короткий період часу.
•Зручності
Значний мінус полягав у майже повній відсутності розеток та рідкісному, часто платному, доступу до мережі Інтернет. Це виявилось значною проблемою, так як нам рідко вдавалось зарядити мобільні телефони, що не давало можливості зв’язатися з батьками та друзями. Також хотілось би відмітити повну відсутність шаф чи хоча б вішалок. Речі не було де тримати, окрім сумки, тому доводилося ходити в пом’ятому одязі. Звичайно, я розумію, що на невеликому судні немає місця для таких речей, тому претензій у мене немає.
•Народні вечори
Народні вечори – це найяскравіша та найцікавіша річ. Всього за п’ять днів я дізналась багато нового про Угорщину, Португалію, Росію та Францію. Кожна країна презентувала невеличке представлення та частувала смачними національними стравами. Проте виявилось, що українці взялись за цю так звану «місію» серйозніше інших, адже ніхто не вдягався в народний одяг, не влаштовував конкурсів та не дарував сувенірів на згадку. Всі наші старання не виявились марними – іноземці були в захваті і з радістю заспівали з нами українську народну пісню, були зачаровані нашим зовнішнім виглядом та швидко поїли все сало.
•Подорожі
Кожна людина хоча б раз в житті мріяла жити десь на березі моря, слухаючи крики чайок зранку та вечеряти на своєму човні, дивлячись на зірки. Для мене ця мрія майже збулася, адже я провела цілий тиждень, плаваючи по протоці Ла-Манш та відкриваючи для себе все нові й нові чарівні острови, де краса природи настільки захоплює подих, що, здається, вже нічого не зможе тебе так захопити. Ми відвідали три острови, що належать Великобританії, а саме Джерсі, Гернсі й Сарк. Важко сказати, де мені сподобалось більше, адже кожен з них може зачарувати чимось своїм: Джерсі запам’ятався чудовими пляжами, багатою рослинністю та розкішними будинками, Гернсі подарував екскурсію в будинок Віктора Гюго, а Сарк змусив себе полюбити за незайману природу та просто незабутні краєвиди. Ще ми відвідали один французький острів, що має назву Бреа та, звичайно, вічний і романтичний Париж. Ще рік назад я б нізащо не повірила, що моє життя може так кардинально змінитись за допомогою однієї поїздки і що за десять днів я побачу стільки краси, що навіть в голові не вкладається. Я дуже вдячна організаторам та всім людям, з якими я розділила щастя цієї подорожі. Тепер я точно знаю, що якщо віддано про щось мріяти і впевнено йти до своєї мети – задумане обов’язково здійсниться.
Ксенія Філяк
Subscribe to the comments via RSS Feed