Мене завжди приваблювала Іспанія, своєю культурою, мовою, укладом життя. Хоча зараз, після того як вже побувала там, розумію, що майже нічого не знала про цю надзвичайно різноманітну країну і той образ Іспанії, що мають багато людей – лише маленька частина того що є насправді. Не вдаючись в подробиці про політично-адміністративний устрій країни скажу лише, що мій проект проходив в Галіції, найзахіднішій області країни на березі Атлантичного океану, а саме в чарівному містечку Сантьяго де Компостела. Ми жили в квартирі, що ділили з іншими волонтерами, лише в 5 хвилинах пішки від славнозвісного собору, цілі відомого шляху Сантьяго, по якому кожного року проходять тисячі паломників.

Загалом нас було 12 волонтерів з різних країн Європи і всі мали більш менш схожі проекти – робота в соціокультурному центрі. Але звичайно, кожний проект мав свої особливості, деякі працювали з дітьми в ігровій кімнаті, деякі давали уроки гітари, танцю, іноземних мов, готували різноманітні культурні заходи, тощо.

Оскільки в моєму центрі мені надали свободу вибору, я стала займатися тим, що вмію і дуже люблю робити, а саме стала давати уроки французької мови для дорослих і англійської для дітей. В мене було декілька груп і кожного дня я мала 1-2 уроки. Трохи згодом я навіть розпочала уроки російської. Успіхи були різними, але кожного дня я отримувала такий заряд позитиву, енергії і натхнення, що хотілося поділитися цим зі всім світом. Оскільки моїм світом на той час була моя волонтерська квартира, кожного вечора, що плавно переходив в глибоку ніч, ми і ділилися всім, що з нами відбувалося, від смішних випадків на роботі до філософських роздумів про життя, і все це під соусом культурних відмінностей.

Вертаючись до моєї роботи, скажу, що мені дуже пощастило, адже я мала підтримку в реалізації моїх ініціатив. Так, в центрі ми організували місяць Європейської культури, в ході якого, кожного дня проводилися різноманітні заходи для людей різного віку.
Були ще уроки російської мови в Університеті, презентації України на різних факультетах, статті в місцеву газету, тощо. Дуже приємно, коли люди виявляють інтерес до твоєї культури, і хочеться дати як можна більше. Мені дуже подобалося те, що я робила, напевно – це і є головний залог успіху волонтерства – любити свою роботу і насолоджуватися тим, що ти робиш кожної миті.

Але звичайно, робота, – не єдина складова проекту. За цей рік було безліч подорожей, кожна з яких була сповнена яскравих пригод і незабутніх вражень. Я об’їздила всю Іспанію, побувала в Португалії, Італії, Франції, побачила багато такого, про що ніколи б не дізналася з книжок чи телебачення. Але найголовнішим для мене завжди залишаються люди, які були поряд зі мною всі ці місяці, а також ті, зустріч з якими тривала лише кілька годин. Всі вони дуже різні, але кожний з них залишив слід. Коли ти сам в іншій країні, стаєш набагато уважнішим до тих хто навколо тебе, більш відкритим і щирим. А це дозволяє побачити, що світ, в якій би його частині ти не опинився, сповнений гарних людей, які завжди зможуть допомогти і підтримати. І те, що раніше здавалося складним вже так не виглядає. Мені приємно визнати, що в мене залишилося людей, яких я з гордістю можу назвати друзями, не лише в Іспанії, а по всьому світу.

Звичайно, за цей час було дуже багато подій, вражень і спогадів вистачить напевно на цілу книгу. Не буду говорити, що це був найкращій рік мого життя, адже кожен з них унікальний, але скажу точно, я дуже щаслива, що пережила цей досвід ЄВС і ні на що б його не проміняла.