1. Чому я вирішив проходити волонтерську службу закордоном?

Європейська волонтерська служба має на увазі, що людина може пройти її майже у кожній європейській державі. Бути волонтером означає відчути себе частиною окремої спільноти, відчути як це на один рік стати громадянином іншої країни, побачити життя зсередини, порівняти його з життям вдома, відкрити для себе новий світ. Вперше я почув про ЄВС від інших волонтерів, що проходили її тут на Україні. Я бачив, як вони відкривали для себе нашу країну крок за кроком, я допомагав їм здолати як мовну перешкоду, так і інші проблеми. Нашим завданням було влаштування вільного часу для дітей зі шкіл, дитячих садків та домів. Можливо вже тоді ідея стати волонтером закралася до мене, спочатку на несвідомому рівні, та згодом стаючи більше з кожним днем.

2. Країна, де я збираюся проходити ЄВС?

Я проходжу ЄВС у Німеччині, земля Бранденбург.

3. Термін

19/09/2012 – 19/09/2013

4. Як я обрав саме цю країну та проект? Чому?

Напевно, це той випадок, коли то був не я, хто обрав країну та проект відповідно. То був проект, що обрав мене. Взагалі усе трапилося досить випадково, збіг обставин, що дало певний результат. Одним словом, я отримав запрошення взяти участь в одному проекті у Німеччині. Запрошення було адресоване багатьом адресатам та зазначало, що одна українська дівчинка з певних на то причин відмовилася брати участь у проекті та тепер терміново був потрібен інший волонтер. Я отримав листа на початку Серпня, тим часом, як сам проект мав початися вже у Вересні. Отже я не мав досить часу на міркування, маючи на увазі усю паперову рутину. Проект мені подобався, бо я якось відчував, що мені прийдеться робити дещо схоже з тим, що ми робили з іншими волонтерами тут на Україні, хоча і опис самого проекту був дещо туманним. В свою чергу, у німецької сторони не було великого вибору.

5. Опишіть коротко свій проект.

Я працюю (якщо бути волонтером можна назвати працею) у молодіжному навчальному центрі «Blossin», Бранденбург, Німеччина, що розташований близько 50 км від столиці Німеччини Берліну. Усе, що ми тут робимо, може бути описане як «педагогіка, заснована на пережитому досвіді» (Erlebnis P?dagogik нім.). Це надзвичайне поєднання вільного часу та навчання водночас. Що робить центр таким педагогічно цінним це те, що він пропонує ситуації, що походять з повсякдення та часу, пережитого разом. Це дає змогу на придбання нового досвіду, а також сприяє розвитку особистості. Діти граються, підіймаються по спеціальних стінах, плавають, займаються каное, різноманітними інтеракційними іграми та водночас навчаються.

Мої завдання.

По-перше я повинен сказати, що це досить складно перелічити мої завдання. ЄВС – це навчальна програма, а не праця, як деякі розуміють її. Щонайменше, так вважають у «Blossin». Отже, я досить вільний обирати те, чим я можу/хочу займатися, хоча і існують деякі напрямки:

• праця у офісі (діловодство; поміч у паперових питаннях, що стосуються міжнародних проектів; переклад з німецької на англійську; планування окремих подій; написання статей для нашої сторінки в Інтернеті або на фейсбуці; підготовка матеріалів для проведення семінарів; поміч на ресепшн; перевірка наявності листівок, а також їх планування та дизайн; участь у зустрічах з керівництвом, планування майбутньої діяльності центру тощо… )
• робота з групами (проведення різноманітних занять, а саме: прогулянок на каное, лазіння по спеціальних стінах, інтеракційних та спортивних ігор; знайомство з прилеглою територією; трансфер з аеропорту чи вокзалу; проведення кіно вечорів, дискотек тощо… )
• семінари (участь у різноманітних семінарах а також допомога у їх організації; фото та відео зйомка та запис файлів на електроні носії; перевірка обладнання; допомога тренерам тощо…)

отримання задоволення (ми завжди маємо змогу приєднатися до будь-якого заняття, побачити, як працює інша людина та допомогти їй, брати участь у екскурсіях до Берліну чи іншого навчального центру тощо…)

• вільний час (як вже було сказано, волонтерство не передбачає повну зайнятість; у Німеччині волонтерська праця обмежена 30-35 годинами на тиждень з двома вихідними щомісяця та усіма національними святами; усе це дає надзвичайну можливість відкрити для себе не тільки Німеччину, але й усю Європу, хоча й волонтер і обмежений фінансово, адже він отримує лише місячну допомогу, а не повну зарплатню )

6. Скільки аплікацій ви відправили доки не знайшли свій проект?

Досить багато. Іноді мені просто відмовляли, іноді взагалі я не отримував жодної відповіді. Деякі радили подати заявку на наступні роки, бо на той момент вони не мали вільних місць. Настав момент, коли я зовсім припинив відсилати мої анкети. Потім трапилося те, про що я вже казав вище, проект знайшов мене.

7. Скільки часу пройшло з моменту, як ви вирішили стати волонтером та коли ви фактично їм стали?

Складне питання, бо я не знаю коли саме я чітко вирішив стати волонтером. Може пів року, може трохи більше. Щодо конкретного випадку, то я вперше отримав листа, що терміново потрібен волонтер на початку Серпня. Я одразу зв’язався з представниками проекту у Німеччині та дебатним центром. Невдовзі почалася вся метушня: анкети, резюме, страховка, візові питання… Я робив усе, що залежало від мене, щоб якнайшвидше почати мій проект і лише 19го Вересня я нарешті потрапив до «Blossin». Отже, взагалі мені знадобилося більше місяця, щоб усе влаштувати.

8. Що виявилося найбільшою проблемою у процесі підготовки до проекту?

Початок проекту було заплановано на 1 Вересня, але я приїхав лише 19го. Серед інших причин, що зумовили цю затримку, можна назвати мою тодішню роботу та власне життя, адже то не є дуже легким рішенням просто кинути все і поїхати волонтером до Німеччини. Але головною затримкою безумовно було візове питання. На щастя, посольство Німеччини співпрацювало та допомагало більше, ніж я очікував. Спочатку я перевірив сайт стосовно візових питань, зробив перелік чітких питань, на які я не знайшов відповіді, подзвонив до посольства та після всього цього, зібравши усі необхідні папери, поїхав до Києва.

Іншою проблемою, що також відібрала багато часу, було те, що посольство вимагало оригіналу запрошення взяти участь у проекті, але не електрону копію. Отже ще близько двох тижнів я чекав на листа з Німеччини. Підсумовуючи все сказане, мені знадобилося близько 2х тижнів для отримання оригіналу листа з Німеччини, два рази з’їздити до Києва (здати та забрати документи), та трохи менше 3х тижнів, щоб посольство розглянуло моє візове прохання. Що в свою чергу також можна розглядати, як щастя, бо зазвичай це потребує 4-6 тижнів.

9. Що здивувало тебе у цій країні?

У нас у всіх є власні стереотипи стосовно інших країн та людей. Деякі мої справдилися, інші ні. Але тема стереотипів є дуже широкою та надто персональною, отже мені б не хотілося зараз вести мову щодо стереотипів. Що я дійсно зазначив для себе у Німеччині, це те, що німці дуже люблять усе чітко планувати. Якщо щось має бути сплановано, це потрібно зробити до дрібниць. Також німці дуже полюбляють пити пиво. Треба зазначити, що вживання спиртних напоїв у громадських місцях не забороняється, але зовсім не часто можна побачити дійсно п’яних людей на вулиці або бійку через випивку.

Ще одна річ дуже здивувала мене тут. Німці, та й не тільки вони, щиро вірять у те, що найпоширеніший тост серед нас (іноземці майже не розрізнюють українців чи росіян, отже я узагальнюю) є «На здоров’я!». Ми дійсно так кажемо? Мені здається, що плутанина походить з польської мови, але немає жодного сенсу спробувати переконати їх, що це не так!

10. Яке найкрасивіше місце вам вдалося побачити під час вашого проекту?

Я ще не дуже подорожував Німеччиною. У мене було 2 семінари: у Вітценгаузені (Гесен) та Вайль дер Штадті (Баден Вюртенберг), неподалік від Штуттгарту. Обидва невеликі містечка є дуже привабливими з дещо гірською місцевістю. Один раз мені вдалося побувати у Штуттгарті, Мюнхені та Дортмунді, раз на 2-3 тижні ми їздимо до Берліну, адже ми живемо досить неподалік, близько 50 км. Берлін – це дійсно вільне та сучасне місто, не схоже на іншу Німеччину. Мене вразив замок Нойшванштайн у Баварії. Він розташований у мальовничій гірській місцевості на південь від Мюнхену на невеликому пагорбі. З оглядового майданчика біля замку відкривається дуже вражаючий краєвид, можна навіть уявити себе у якійсь давній казці.

Власне «Blossin» розташований у лісовій ділянці біля озера Вольциг, що робить його теж дуже привабливим місцем. Я сподіваюся ще відкрити для себе Німеччину та взагалі Європу.

11. Що ви можете порадити людям, що бажають стати волонтерами?

По-перше, потрібно чітко розуміти, що означає бути волонтером. Волонтер – це не безкоштовна праця, як можна подумати. ЄВС – це навчальний проект, що має своїми цілями персональний розвиток молоді, підвищення європейської свідомості та відчуття єдності. Волонтери не мають повної ставки та не повинні виконувати дійсно важку роботу (не плутайте важку фізично, та ту, що потребує неабиякої кмітливості ). У Німеччині волонтерська праця лімітована 30-35 годинами на тиждень. Зазвичай волонтери не мають чіткого плану чи розкладу. Проект дає змогу реалізувати себе, розвинути свої креативні навики та кмітливість, навчатися, спостерігаючи за працею співробітників. Європейські волонтери мають певні права, які потрібно знати, а саме: право на житло, кишенькові гроші та гроші на їжу, можливість безперешкодно добиратися до місця роботи, право на ментора та/чи координатора ()людини, до якої можна звернутися у скрутну годину чи просто за допомогою, тощо.

Так мусить бути, але… Трапляється, що приймаюча організація зневажає деякими вищезазначеними пунктами чи просто не знає, як воно повинно бути. Я зустрів багато інших волонтерів, які були розчаровані тим, як йде їх проект. Наприклад, один хлопець намагався знайти роботу з неповним робочим днем, щоб мати можливість поєднувати її з проектом, але коли він дізнався, що ЄВС не передбачає цього, він вирішив закінчити свій проект. Іншим не подобалося те, що ніхто не казав їм, що вони потрібні робити, деякі мали проблеми з мовними курсами, вільним часом, житлом тощо. Як можна побачити, проблем виникає досить багато. Що я дійсно порадив би, так це вирішити для себе, який саме проект вам потрібен, знайти якнайбільше інформації стосовно приймаючої організації. Не бійтеся задавати питання, адже краще знати все зараз, ніж страждати цілий рік пізніше.

Коли ви вже розпочали свій проект, сконцентруйте свою увагу на вашому теперішньому становищі. Якщо ви вирішили бути волонтером, будьте ним, але не намагайтеся знайти іншу роботу, не думайте, що ви найголовніша людина у всесвіті, але ніхто не вважає на це уваги. Беріть усе, що можете взяти від проекту, адже ви тут, щоб навчатися! Користуйтеся найліпшою нагодою, щоб отримати безцінний досвід. Якщо у вас є питання – запитуйте! Якщо все дійсно так погано, ви завжди можете звернутися до Національної агенції у крайньому випадку! Завжди є хтось, хто за вас відповідає!

Що до аплікацій. Тут може дійсно пощастити та вже з першої спроби ви знайдете свій проект, можна також постійно отримувати негативні відповіді. Це все залежить від випадку. Тут я зустрів багато людей з різних європейських країн, що чекали на свій шанс декілька років, а інші мали лише одну єдину щасливу спробу. Все, що я можу порадити – не втрачайте надії та намагайтесь!